Фрітилярія або імператорська квітка (Рябчик імператорський)

Вже більше тижня милуюся красивою квіткою на своєму городі. Це фрітилярія, або рябчик імператорський. Ще ранні тюльпани лише прокидаються, а вона вже красується над голою землею, увінчана пишною зеленою короною та жовтими фаянсовими квітами. 

Рябчик імператорський - фрітилярія Lutea

Жовта фрітилярія Lutea – лідер серед моїх трьох сортів (ще є червона та жовтогаряча). Ці два мої імператорські рябчики навіть не викинули бутонів. Минулого року я натрапила на цю чудову рослину і виписала три цибулини. Отримала ось таке сонячне диво, вже розіслала фото усім своїм подругам.  

Розкажу дещо про сорти,  як обробляла цибулини, як і коли висаджувала фрітилярію, чим удобрювала та покажу, що отримала.

Чим відомий імператорський рябчик

Fritillaria, вона ж – рябчик, має понад 180 видів. Це багаторічник з роду лілейних, росте навіть на Північній півкулі. Цікаво, що назва походить від латинського слова fritillus, тобто склянка для вкидання гральних костей. Форма вінчика дійсно нагадує вузьку склянку. Чимало сортів мають рябі квітки, тому й назвали їх рябчиками. А над квітами красуються зелені надлистники. Вони нагадують пишний гребінь або корону. Звідси й такий гарний епітет – імператорський.

Ця квітка йде у ріст відразу, як сонечко прогріло землю. Переконалася в цьому на власному досвіді. Навіть заморозки до -5 не можуть спинити цей ріст і зашкодити красивим суцвіттям. Спочатку вони зелені, і, якщо не знати сорту, відразу не вгадаєш, яким кольором порадує імператорська квітка. 

Моя жовта була спочатку блідою, але кожен  день дарував їй більше яскравості. Зараз жовтий колір витягнутих донизу дзвіночків дуже виразний. За неточними даними, про цю екзотичну панянку люди дізналися ще у 1553 році (перші знайдені записи).  

Імператорський рябчик – ворог мишей та малих кротів. Досвідчені садівники висаджують його поміж тюльпанів та інших луковичних, бо специфічний запах цибулини відлякує гризунів.

Fritillaria imperialis  (Рябчик імператорський)

Його називають ще Рябчик турецький або Царська корона. Цибулини великі, до 15 см у діаметрі (у жовтих фрітилярій цибулини дещо менші). Часто цибулина ділиться на дві, і тоді вже при першій посадці ви можете отримати відразу два стебла з однієї цибулини. Такий сюрприз мені зробила моя друга квітка.

Рябчик росте до 1 метра й вище. Викидає 6 квіток на високому квітконосі. Пелюстки біля самої чашечки та по середній жилці мають темні, до бордового, мазки.

Читаючи про фрітилярію, я дізналася, що її не можна часто поливати – ця панянка не любить надлишку вологи. Може навіть загинути або просто припинить цвітіння, якщо у лунці біля цибулини набиратиметься вода.

Ось сорти, які я посадила серед тюльпанів:

Фрітилярія Lutea (жовта, моя улюблениця, найраніша квітка).

Фрітилярія Avrora (жовтогаряча, може доростати й до двох метрів, середня висота – 1,20 м, цибулини 18-20 см; розцвітає на початку травня).

Фрітилярія Rubra (червона, доростає до 1,50 м, любить напівтінь).

Ось сорти з набагато меншими квітками-дзвіночками, іншого окрасу:

Рябчик шаховий (Fritillaria meleagris) – низькорослий сорт, до 35 см у висоту. Квітки одиночні або подвійні, розмальовані у клітинку, як шахи, діаметром до 2,5 см. Квітне до трьох тижнів у кінці весни, у другій половині травня. 

Має невелику цибулинку, діаметром до 2 см. На відміну від гордих імператорських сортів, шаховий рябчик любить вологу, а його цибулини можна не викопувати на зиму.

Рябчик Михайловського (Fritillaria michailowskyi)

Названий іменем вченого Михайловського, який його відкрив у 1904 році. 

Це теж низькорослий сорт, до 20 см у висоту. Щоправда, є 2 його види – карликовий рябчик, до 15 см висотою, з 1-2 квітками, та «високорослий», що досягає 25 см та має більше квітів. Любить і сонячні ділянки, і напівтінь. Цю квітку легко розмножити насінням. Цибулини потрібно викопувати на зиму.

Персидський рябчик (Fritillaria persica)

Цей сорт обожнює тепло та комфорт. Його батьківщина – Турція, Іран, Ізраїль. 

Персидська фрітилярія – один з найдавніших відомих людям сортів. Доростає до 1,2 метри, вражає крупними пурпурними квітами, до 30 штук на стійкому зеленому стеблі. Не виносить тіні, а на сонці перетворюється у розкішного велетня. Якщо бажаєте добитися рясного урожаю, після цвітіння цибулини обов’язково викопуйте.

Рябчик руський (Fritillaria ruthenica)

Україна, Росія, Казахстан – місця, де мешкає ця середня за зростом рослина, до півметра у висоту. 

Вирізняється тонкими верхніми листками, що закручуються равликом. На стеблі може бути від 1 до 10 коричнево-фіолетових квітів. Цибулина невеличка, діаметром до 2 см. Цей вид універсальний, бо може рости і на сонці, і в напівтіні. Не дуже добре розмножується насінням, і цибулинами також. Розквітає на початку травня і використовується не лише у дизайні садів, але і в медицині.

Як саджати та доглядати за рябчиком

Правило таке ж, як для інших цибулинних: вимірюємо висоту цибулини, множимо на три. Риємо таку ямку, щоб над цибулиною залишилося місце ще двом. Я саджала фрітилярію саме так, не маючи досвіду, і все вийшло. Обов’язково вийде і у вас.

Майже усім сортам потрібне сонце, тоді квіти будуть великими, розкішними, і їх виросте багато. У тіні ця рослина може оголосити страйк, відмовитися цвісти.

Якщо ви висаджуєте цибулини восени, гарно укрийте грунт. Я укривала гілками та лапником, щоб створити повітряну подушку.

Бажано уникати накопичення вологи – для цього я нагортала землю так, щоб вона була вища за рівень грунту, і з боків робила «опалубку» з дощок. Невисоку, буквально 5-7 см.

Добрива – комплексні. Я використовувала восени добрива «Зелений гай», вони залишилися й на весну, тому у березні підкормила квіти ще раз.

Коли саджати рябчики?

Найкращі місяці восени – вересень-листопад. Низькорослі сорти висаджують на глибину 12 см, а високорослі – до 20 см. Фрітилярії у групових посадках виглядають дуже красиво. Відстань між цибулинами низьких сортів – 15 см, а високих сортів – до 50 см.

Перед тим як посадити цибулини, їх треба обробити слабким розчином марганцю (ледве рожевим), потримавши у розчині протягом 1-1,5 годин. У жодному разі не пошкодьте цибулину, бо примхлива фрітилярія може відмовитися квітнути навесні.  

Ідеальні сусіди рябчиків

Імператорська квітка любить сусідство багаторічників, які зацвітають пізніше – у травні-червні. Це піони, лілії, лілійники (пам’ятаєте, фрітилярія теж з родини лілійних?). Добре виглядають поряд флокси, тюльпани.

Коли рябчик відцвіте, не можна зрізати стебло, навіть якщо воно втратило свій природний шарм, пожовкло та пожухло. З допомогою стебла рослина набирає корисних речовин для луківки. Якщо не дати їй достатнього «раціону», наступного року фрітилярія не схоче квітнути, а цибулина не розвиватиметься. Тож викопувати цибулину можна лише після природного відмирання стебла, у червні-липні.

До вересня-жовтня зберігайте цибулини фрітилярії у ящику з вологою тирсою або торфом (той же метод, що й для тюльпанів). Потім висаджуйте і чекайте розкішного цвітіння навесні.

Я постаралася докладно розповісти про те, як поводитися з фрітилярією. Якщо у вас є щось цікаве до цієї теми або красиві фотографії ваших квітів, пишіть! Буду рада повчитися у досвідчених садоводів та передати ці знання іншим. 

Версія цієї статті на сайті: Фрітилярія або імператорська квітка